"Що я зробила (зробив), щоб підтримати себе і тих, хто поруч (чи спали ми хоча б 3 години, чи не забували їсти, пити; обіймати, цілувати, доторкатись до найрідніших і дорогих нам людей, чи нагодували, напоїли і спробували заспокоїти тих, хто біля нас).

Фізична активність та насичений режим дня допомагає в подоланні стресу. Просіть дітей про допомогу. Це повертає їм відчуття "Ми", відчуття залученості, розуміння того, що життя продовжується, я потрібен.

Не порушуйте сімейні традиції, якщо це можливо. Святалан Ройз наводить такий приклад: якщо ви звикли до вечірніх чаювань в колі сім'ї, то намагайтеся "чаюванням" відволіктись і у сховищі. Це заспокоїть дитину і додасть їй впевненості, що її життя не змінилося назавжди і докорінно. Діти дуже великі консерватори, для них такі традиції та рутинні дії, що регулярно повторюються, надзвичайно важливі. Вживання теплої рідини повинні зігріти та заспокоїти (чай з липи, м'яти, меліси, ромашки).

Інтелектуальна діяльність може допомогти. Кора великих півкуль гальмує амігдалу, яка робить нам тривожність. Тому дуже важливо задіяти наший мозок певними задачами: шахи, головоломки, математичні вправи, кросворди, вивчення іноземної мови, допомога дитині у навчанні.

Контролюйте своє дихання, воно повинно бути глибоким, повільним та спокійним.

Не забувайте постійно повідомляти рідним про те, що з вами все гаразд.

Приділіть свою увагу батькам, бабусям, дідусям, оскільки люди похилого віку найбільш вразливі до стресових ситуацій. Поцікавтесь їхнім самопочуттям. Під час розмов слід бути впевненими та спокійними. Передавайте слухавку дітям та онукам – нехай вони піднімуть настрій стареньким.

Якщо вам довелось виїхати за межі рідної місцевості і такі зміни завдають вашій малечі певної тривоги, то краще таку поїздку позиціонувати, як подорож, екскурсія, яка невдовзі закінчиться і ви повернетесь назад.

Нам потрібно вберегти себе і зберегти здатність до відновлення.

"Не важливо скільки разів ти впав, важливо скільки разів ти піднявся".