У перші роки Радянської влади Обухівка являла собою досить велике селище. "Опис населених місць Катеринославської губернії" на 1 січня 1925 р. повідомляє такі відомості про населення і господарство Обухівки: господарств 1080, чоловіків - 2487, жінок - 2759, обох статей - 5246, вітряних млинів - 32, маслоробок - 7, круповерт - 3, кузень - 7. З громадських установ були 2 школи соцвоса (соціального виховання) і 1 хата-читальня. Щорічно тут збиралися два ярмарки: Миколаївська (9 травня) і Казанська - 22 жовтня. Обухівка тоді входила в Елизавето-Каменський район.

Як і всі селища, Обухівка пережила розкуркулювання, колективізацію і голод початку 1930-х років. Згідно з докладом НКВС, у селі Обухівка нашвидку і насильно створений колгосп розпався через декілька днів. Весь 1930 — 1933 рр. Пройшли під знаком жорстоких репресій, пов'язаних з хлібозаготівлями. Карали усіх, хто був пов'язаний з виробництвом і заготівлями зерна: колгоспне керівництво, рядових колгоспників і одноосібників. Багато наших односельців були звинувачені в антірадянській діяльності та  незаконно засудженні.

У 1938 році Обухівка отримує й інша назва - Кіровське, - на честь трагічно загиблого в 1934 році Сергія Кірова - одного з вождів більшовицької партії і соратника В. Сталіна.

Роки війни чорними крилами огорнули селище. Чоловіки цілими родами йшли захищати Батьківщину. Обухівка була окупрвана 28 вересня 1941 року.

За роки окупації до Німеччини на примусові роботи було відправлено понад 200 осіб, більшість із яких молоді дівчата, так як хлопці були на фронті. Після завершення війни в Обухівці залишилося більше тисячі солдатських вдів, тільки 75 із них дожили до 2010р

27 вересня 1943 року селище Обухівка було звільнено військовими частинами 152-й стрілецькій дивізії під командуванням генерал-майора В. Каруна.

При звільненні  Обухівки ,другого дня, усі чоловіки призовного віку були запрошені до парку. На зрубі криниці сидів підполковник та розподіляв призовників, яких було більше тисячі, на команди.

 Близько 80% солдат потрапили на форсування Дніпра. Більше сотні наших земляків переходили річку на Сугаківській переправі.

У Великій Вітчизняній війні брали участь 1400 жителів Обухівки, з них 560 загинули, 430 чоловік нагороджені орденами і медалями.

Після Великої Вітчизняної війни Обухівка ( Кіровське) стала поступово включатися в орбіту Дніпропетровська. Місто переступило на лівий берег в районі нинішнього Кайдацького мосту, приєднав до себе "старожитные" селища Елизавето-Кам'янку і Ломовку, черга виявилася за Обухівкою. Однак , селище Обухівка досі не входить у межі Дніпра.

Обухівка (Кіровське) активно розвивається і є вже селищем міського типу. Тут розміщувалася центральна садиба великої Дніпропетровської птахофабрики, а з 1974 р. - на базі другого відділення цієї фабрики - велике господарство - радгосп "Кіровський". За другу половину ХХ століття в селищі з'явилися будинок культури, бібліотека, амбулаторія, відділення зв'язку, АТС, ощадкаса, понад 1200 нових житлових будинків. У 1969 р. населення Кіровського становило 9,2 тисячі, а в 1977 році - 9,6 тисячі осіб.

У  ХХ столітті насаджувались посадки питомників навколо Обухівки. Тоді ж, у другій половині ХХ століття позначилася "спеціалізація" селища, обумовлена природними багатствами орільського гирла і географічною близькістю до промислового мегаполісу. З 1960 - 1970-х рр. в мальовничих куточках Обухівського лісу в районі селища Кіровське розгорнулося активне будівництво санаторіїв-профілакторіїв та баз відпочинку, зусиллями і коштом різних підприємств області. Обухівка стала дачним районом, з яскраво вираженими рекреаційними функціями.

Багато хто пам'ятає грандіозний план "повороту сибірських річок", але не всі знають, що в нашій області в 1960-х рр. здійснилася унікальна технічна операція подібного роду. Річка Оріль отримала нове русло довжиною 60 кілометрів і тепер впадає в Дніпро на захід від Обухівки.

У 1990 році Обухівські плавні стали основою нового заповідника - Дніпровсько-Орільського - площею 3766 гектарів. Це обширна низовина: заплавные ліси, діброви і луки, ділянки аборигенної рослинності - ковила, сон-трава, тюльпан, шелюга, чорноклена. На цій території зростає 9 рослин, занесених у Червону книгу України, і 50 рідкісних для Дніпропетровщини. Тут водиться 31 вид ссавців - лосі, козулі, олені, дикі кабани, зайці, зустрічаються ондатра, єнотовидний собака, бобер, куниця, горностай, борсук. Одних тільки птахів в заповіднику - 149 видів, риб - понад 30 видів.

Розпорядженням селищного голови Гезем В.Г. та керуючись Законом України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки», Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», ідучі на зустріч побажанням депутатського корпусу селищної ради та жителям громади:

Перейменувати вулиці в населених пунктах Кіровської селищної ради;

Перейменування вулиць провести без зміни поштових номерів житлових будинків, установ та споруд.

Дане розпорядження затвердили на черговій сесії Кіровської селищної ради.