Дата 27 січня обрана не випадково: саме цього дня 1945 року війська 1-го Українського фронту звільнили в’язнів найбільшого гітлерівського концтабору смерті Аушвіц-Біркенау неподалік польського Освенціма.

Варто нагадати, що Голокост з грецької перекладається як "всеспалення" й означає систематичне переслідування і знищення (геноцид) євреїв нацистською Німеччиною і колабораціоністами протягом 1933-1945 років. У ширшому розумінні, голокост – систематичне гоніння і знищення людей за ознакою їхньої расової, етнічної, національної приналежності, сексуальної орієнтації або генетичного типу як неповноцінних, шкідливих.

Офіційно визнано, що до 6 мільйонів євреїв було вбито протягом Голокосту, з них від 2,2 до 2,5 мільйона - на території колишнього Радянського Союзу, значною мірою в Україні.

Як відомо, одразу після окупації України нацисти розгорнули широку мережу гетто (найбільшим було Львівське), а згодом почали масово розстрілювати єврейське населення. Одними з найбільших і найвідоміших були розстріли у Бабиному яру в Києві, але знищення євреїв України було систематичними і повсюдними.

Читайте також: Першому в Україні музею Голокосту - 20 років

Світова спільнота цього дня не тільки згадує жертв людиноненависницької політики, але й засвідчує прагнення до боротьби з антисемітизмом, расизмом та всіма іншими формами нетерпимості, які можуть призвести до цілеспрямованого насилля стосовно окремої групи людей.

Цього року темою Міжнародного дня стане "Освіта в ім’я кращого майбутнього: роль історичних місць і музеїв у просвітництві з питань Голокосту". Пам’ятні місця поєднують у собі функції просвітницьких, культурних і науково-дослідницьких центрів, а також музеїв.

Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту стане нагодою підкреслити їх незамінну роль, а також проаналізувати, яким чином пам’ятні місця та музеї висвітлюють сучасні проблеми, допомагаючи молоді розібратися щодо впливу минулого на сучасне суспільство.