Ми знову прийдемо до вічного вогню…

Із нами прийдуть і онуки й діти,

Щоб ветеранам до землі вклонитись,

Щоб вшанувати їхню сивину.

Нехай Господь дарує їм літа,

Тепло і затишок, щасливі дні безхмарні.

Нехай щороку зелень молода

Встеляє килимом стежки у завтра.

Ніхто не забутий.
На полі ніхто не згорів:
Солдатські портрети
На вишитих крилах пливуть…
І доки є пам’ять в людей,
І живуть матері,
Допоки й сини, що спіткнулись об кулі,
Живі!

Знову ранок травневий

Білим квітом кружляє.

Ніжний килим зелений

Розстеляє до ніг.

Вітер шепче вітання

І приносить зітхання:

«Знов поменшало стежок

Від воєнних доріг»

Хоч рідіють колони —

Кличуть друзі далекі,

Та порожнім не буде

Ваше м’ясце в строю!